Перша річ, яку я хотів би знати — фізичні симптоми стресу не треба ігнорувати. У мене був постійний біль у шиї, проблеми з шлунком, безсоння. Я списував це на вік, на те, що багато сиджу за комп'ютером. А це було тіло, яке кричало: "Стоп, занадто багато напруги".
Коли я нарешті пішов до лікаря і розповів про свій ритм життя, він сказав: "Ваш організм у режимі виживання". М'язи постійно напружені, кортизол зашкалює, нервова система не відпочиває. Я думав, що стрес — це щось психологічне, але він має конкретні фізичні прояви.
Друга річ — не весь стрес однаковий. Є стрес, який мобілізує, дає енергію, допомагає зробити важливу роботу. А є той, що просто виснажує, не даючи нічого натомість. Я витрачав купу енергії на хвилювання про те, що клієнт ще не відповів, що конкурент запустив схожий проєкт, що хтось подумає про мою роботу.
Коли я почав записувати, на що йде моя ментальна енергія, побачив — більше половини часу я просто накручую себе. Це не допомагає вирішити проблему, тільки виснажує. Я навчився ловити ці моменти і питати себе: "Це хвилювання веде до конкретної дії чи просто крутиться в голові?"
Третя річ — перерви не для слабаків. Я працював без перерв по кілька годин підряд, вважаючи це продуктивністю. Насправді після години концентрації мозок починає працювати гірше. Коли я почав робити п'ятихвилинні паузи кожну годину, продуктивність не впала, а зросла.
Четверте — спорт допомагає не тому, що "треба бути здоровим". Він допомагає, бо фізична активність спалює гормони стресу. Коли ти сидиш весь день під напругою, кортизол і адреналін накопичуються. Організм готовий до дії, але дії немає. Спорт дає тілу розрядку.
П'яте — говорити про стрес не стидно. Я тримав усе в собі, думав, що якщо скажу комусь, що мені важко, це буде виглядати як слабкість. Але коли я нарешті почав говорити відкрито — виявилося, що в інших теж є такі періоди. І просто розповісти про це вголос вже легшає.
Шосте — не можна бути продуктивним 24/7. Я намагався контролювати кожну годину дня, планував навіть вихідні з максимальною ефективністю. Це просто виснажує ще більше. Мозку потрібен час, коли він нічого не робить.